Так трапилося, зазначав поет Микола Сом, що в українській літературі після
казки І. Франка «Фарбований Лис» була довга - предовга перерва.
Звичайно, існували чудові прозові та поетичні твори наших письменників-класиків, але помітної, вагомої казки не було ні в П. Тичини, ні у В. Сосюри, ні в А. Малишка.
Звичайно, існували чудові прозові та поетичні твори наших письменників-класиків, але помітної, вагомої казки не було ні в П. Тичини, ні у В. Сосюри, ні в А. Малишка.
Та раптом з’являється одна
весела, дотепна казка, яка сподобалась дітям. А потім друга.
Обидві казки Василь Симоненко
написав для сина Олесика. Тому вони мають захоплюючий сюжет і традиційний
щасливий кінець, просту манеру викладу і цікавих героїв.
Запитання.
1. Як називалися казки, написані В. Симоненком?
2. В які казкові країни потрапили
герої цих казок?
Країна №1
«… Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам’ятай:
То маршрут запам’ятай:
Треба йти спочатку прямо,
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш –
В цю країну попадеш.»
Країна № 2
«… Ну, а цей чудесний край
Для малечі просто рай:
Там в річках тече чорнило,
Там ніхто й не чув про мило!
Всі замурзані по вуха,
Галасують всі щодуху,
Оком чують, вухом бачать,
Догори ногами скачуть.
Сажотруси хати білять,
Землеміри небо ділять,
Косарі дерева косять,
Язиками дрова носять.
Взявши торби, малюки
Ходять в небо по зірки.
Наберуть їх повні жмені,
Ще й напхають у кишені
І додолу з неба – скік! –
Хто на скирту, хто на тік…»
Підказки для пошуку