Сьогодні про поета найбільше розповідають його твори: кожен вірш – то
маленька риска до автопортрета. Але, на жаль, спадщина поета ще далеко не вся
опублікована.
Чекають на читача розпорошені
по приватних архівах його листи, в яких жива, ніким не відредагована
літературна історія 60-х років; на сторінках газет покоїться в сховищах його публіцистика, літературна та
театральна критика.
У черкаській пресі початку
60-х є вірші, підписані іменами С. Василенко, В. Щербань – це ж псевдоніми Василя Симоненка. А ось віршів
цих нема в жодному з видань його поезій.
Запитання. Прочитайте цей вірш, складіть ПАЗЛ і скажіть: Кому саме присвятив його поет?
«Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.»
Наступна сторінка