Василь Симоненко дуже любив народні пісні.
«Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені…»
«… Я вірив, що краще всього
Пісні, які знав дідусь.
Вмощусь на коліна до нього
І в очі йому дивлюсь.
А він вимовляє, виспівує
Гарячі прості слова –
І все давниною сивою
В очах моїх ожива…»
Та й творчість В. Симоненка виявилася
такою ж мелодійною. Багато хто з композиторів вважав за честь створити до його
поезій музичні композиції.
Так, свого часу ці композиції звучали у виконанні
гуртів «Чорна Рада», «Аква Віта», «NevidomeZadovolennya», «Піккардійська
Терція», виконавців Назарія Яремчука, Квітки Цісик, Таїсії Повалій, сестер
Тельнюк тощо.
А
один із його віршів, покладений на музику композиторами Платоном Майбородою
та Анатолієм Пашкевичем, перетворився і
сам на народну пісню, а це для поета є, напевно, найвищим визнанням.
Завершується поезія крилатою
фразою,— стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:
«…Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.»